Чим ближче я до вічності підходжу,
Тим все частіше згадую роки
Дитинства – це коли опіку Божу
До хати нам приносили батьки—
Маленька мама з довгою косою,
Весела, наче пташка навесні,
Зривала вишні, вимиті росою,
Від ранку починаючи пісні,
Яких вона, напевно, знала сотні;
Про Бога, небо, море та зірки,
А тато їх на аркушики нотні
Записував. Часи були такі—
Друкованих пісенників не мали
Родини тих, хто вірив у Христа,
Та все одно, Творцю вони співали,
В дорозі, дома, в церкві на свята…
Дитинство десь поділося, та досі
Горять у серці, мов ясні зірки,
Та виграють, мов кришталеві роси
Святі Слова духмяні, як квітки;
Ніхто з душі їх вирвати не зможе—
Їх Бог зростив, а сіяли батьки,
Не вельми вчені люди, не заможні
Під захистом Всесильної руки.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Надю, щиро дякую за вірш! Сподобався дуже-дуже!!! Така простота і глибина... Хай Божі Слова завжди горять у твоєму серці! Комментарий автора: Дякую, Галинко.Благословінь
маго мет
2012-11-07 21:01:11
і в котрий раз я визначити мушу
що вірші ваші вміють впасти в душу
на ваші вірші важко промовчать
тому що як життя вони звучать Комментарий автора: Cлава Богу.Дякую.
Светлана
2012-12-26 18:06:29
Надіє, слава Богу за натхнення та талант дарований Вам. Вдячність Вам за працю. Мені так знайома ця картина! Ви повернули мене у щасливе дитинство. Комментарий автора: Дякую за увагу, Світлано, слава Богу.
Вих.20:12
Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі
були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій,
дає тобі!
===
Нехай будуть довгими твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! Комментарий автора: Слава Богу.Дякую, Миколо, за добрі побажання.
Крик души : Из переписки со старейшиной из Церкви Бога (7 Дня) 2007 - Сергей Дегтярь Это произведение родилось тогда, когда меня побуждал один верующий старейшина присоединиться к его церковной организации. Меня побуждали принять крещение, правильное, с точки зрения позиции этой церкви. Я боялся. Внутренние конфликты не давали мне покоя из-за того, что я не хотел себя слепо следовать жёстким требованиям руководства церкви. Я и согласен и не согласен был с позициями руководителя. Человек этот очень фанатичный в своих воззрениях. Он затотализован в своих догматах и эта тотальность касалась моей души. Я хотел быть свободным в своих воззрениях и выводах, но, религиозный фанатизм не терпит никаких оговорок. Поэтому я сомневался в избрании своего путника и не хотел с ним идти в его фанатизме и догматичной "сухости". Я был бы несчастен, если бы выбрал этот путь. Я был бы подобен его (своего бывшего друга) закостенелости. Я не хочу более с ним идти. Я покинул эту церковь и вообще ушёл из христианства.
